Кисіль Олександр Миколайович

Професію вчителя обирають сильні. Серед них - Кисіль Олександр Миколайович. Стати вчителем мріяв з дитинства. І ось у 1992 році його мрія збулася. Після закінчення Рівненського державного педагогічного інституту , отримавши диплом за спеціальністю вчителя загальнотехнічних дисциплін і фізики, молодий, енергійний, сповнений творчих задумів хлопець переступив поріг Щигліївської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

Олександр Миколайович добре володіє технологією педагогічного спілкування, домагається глибоких знань учнів. Він учить дітей користуватися всіма багатствами фізичних засобів, формує в них уміння й навички роботи з технікою.

Учитель своїми діями доводить, що не ставлення вчителя до самих знань учня, а доброзичливе ставлення до учня, розуміння його дій, бажання віднайти в діях учнів позитивні наміри створює відповідне ставлення школярів до  вчителя як до людини та, як наслідок, позитивну мотивацію до навчального предмета. Учні поважають Олександра Миколайовича за його чуйність, доброту, повагу до їхньої думки, толерантність, доброзичливість, уміння захопити словом та своїми предметами.

Він уміло застосовує на власних уроках новини педагогічної науки, широко запроваджує все нове й прогресивне. Його уроки -  це чарівний світ незвіданого, казкового, неповторного, який не хочеться залишати після шкільного дзвоника…

Такому учителеві, як Олександр Миколайович, притаманні такі принципи навчання як системність, наступність, зв’язок із життям,  вміння бачити перспективу,        прогнозувати результати, ставити поетапні завдання та контролювати хід їх виконання.

Учитель обирає такі форми і методи роботи, щоб учень був здобувачем знань. Розвиває активність, ініціативність, самостійність школярів, вносить у процес навчання елементи пошуку, колективне навчання поєднує з індивідуальним підходом до кожного учня.

Ось так, краплинка за краплинкою, вчить дітей і вчиться сам. Ми маємо творити вдумливо, з відповідальністю перед майбутнім поколінням. Йому завжди, заходячи до класу, хочеться сказати: «Я люблю вас, діти. Мрію про пам’ять у вашому серці».